“Наш останній урок в школі був у березні…”: інтерв’ю з випускницею

Без останніх дзвоників, випускних, шкільного вальсу і зустрічі сходу сонця закінчують школу цьогорічні випускники. Але сумувати їм ніколи – готуються до ЗНО і вступу.

Юля ТКАЧУК – одна з кращих одинадцятикласниць, учасниця і переможниця різних міжнародних конкурсів. Вона – випускниця Чернівецької спеціалізованої школи «Освітні ресурси та технологічний тренінг» I-III ступенів No 41 із вивченням єврейського етнокультурного компонента.

Дівчина готується до подальшого навчання в столиці. З нею наша розмова про карантин, завершення школи онлайн, зустріч всього класу в Zoom та про маски з написом «Випуск 2020» замість традиційних стрічок випускника.

– Юлю, з якими почуттями закінчуєте школу?

– Насправді, коли я починаю скиглити, мовляв, у нас не було останнього дзвоника, не було випускного, то мені кажуть: не ти одна така. Та це не заспокоює. Переживань багато, бо затягнулося з екзаменами. Дуже жаль, що останній урок у школі був у березні, і ми не знали, що він останній. Ми весь час сподівалися, що матимемо можливість зайти до школи ще хоч на один урок. Але вийшло так, що вчителів усіх разом уже не побачимо. І самі не можемо зібратися…

– Як готуєтеся до ЗНО, в чому складнощі?

– Дистанційне навчання мало й переваги. Було більше часу на підготовку саме з тих предметів, які будуть саме тобі потрібними. Цього року нам пощастило, що в Інтернеті, в соцмережах зокрема, зрозуміли ситуацію і підготували різні схеми, сайти, які дуже допомагають при підготовці до ЗНО. Я подаватиму документи в Київський національний університет ім. Т. Шевченка до Інституту міжнародних відносин. ЗНО складатиму з української мови та літератури, англійської та історії. Англійською займаюся додатково з репетитором, на жаль, не вистачає візуального контакту. Онлайн це непогано, але коли бачиш живу людину – набагато краще.

– Чи за цей час зустрічалися з однокласниками?

– В Інтернеті. У Zoom зібрали майже весь клас, це було дуже весело. Ми скучили одне за одним, так насміялися, мабуть, вперше побачили одне одного в домашній обстановці. Щодо випускного, сподіваємося, що вдасться зустрітися, але одночасно готові й до того, що його може не бути. На серпень припадає вступна кампанія, багатьох із нас може не бути в місті, хтось подаватиме документи за кордоном, хтось – в інших містах. Важко буде зібратися. Оскільки в нас школа з єврейським нахилом, то деякі наші однокласники ще раніше виїхали в США чи Ізраїль. Зараз один однокласник планує вступати в Польщі, інший поїде в Ізраїль.

– Чи не сумно, що не одягнете випускні сукні?

– Із сукнями в нас була ціла історія. Ми хотіли з дівчатами зекономити і не купувати розкішні вечірні плаття. Планували бути в однакових, і все минуле літо сперечалися, на якому кольорі зупинитися. Ми ледь не посварилися і ще не встигли купити тканину. У травні, коли мав бути останній дзвоник, ми зібралися в шкільному дворику, щоб хоч одне на одного подивитися. Батьки нам пошили маски з написом «Випуск 2020».

– Юлю, ви – учасниця різних конкурсів та олімпіад…

– І староста класу, і президент школи. Наша 41-а належить до міжнародної мережі шкіл, щороку проводиться конкурс робототехніків у Ізраїлі на базі одного з кращих у світі технологічних університетів. Два роки поспіль я брала в ньому участь, ми привозили призові місця. Їздили на міжнародні хакатони в Києві, де створювали різні стартапи і теж перемагали три роки поспіль. Цього року ми з двома однокласницями робили проєкт про булінг і ввійшли в трійку переможців міжнародного конкурсу. Минулого року була на олімпіаді з івриту в Україні. 10-й клас був дуже насичений, закінчився цілим стосом грамот і відзнак.

– Усі вважають, що в цій школі вчаться діти, які мають єврейське коріння…

– Так. Але особисто я не з єврейською родини. У багатьох наших учнів таке коріння є. Я пішла в цю школу за рекомендацією знайомих, і не шкодую. У нас вивчають іврит, історію та традиції єврейського народу. Школа дає багато можливостей, сприяє, щоб учні різнобічно розвивалися і не лише за шкільною програмою. Ми їздимо на різні конкурси. У мене багато друзів по всьому світу. Іврит знаю непогано.

– Майже всі випускники влаштовували останній дзвоник онлайн…

– Так. У нас у школі є традиція, коли класні керівники запалюють свічки і передають учням. Ми теж зробили це онлайн, віртуально прощаючись зі школою і передаючи вогник одне одному…

– Успіхів тобі, Юлю, й усім твоїм однокласникам!

Наталія ФЕЩУК

Залишити коментар