Визрівають масові протести – Ігор Буркут

Українські війська відводять від лінії фронту, натомість противник займає позиції, з яких відійшли наші воїни. А влада нам розповідає про якесь “розведення військ”, ніби і з протилежного боку фронту робиться те ж, що й з нашого. Проте інформація від свідків звідти поступає дуже тривожна: люди повідомляють, що бойовики погрожують всім, хто налаштований проукраїнськи, й обіцяють розправитися з ними, коли остаточно займуть населені пункти, звідки виведено частини наших військ. Навіть спостерігачі ОБСЄ зафіксували нові траншеї, викопані росіянами та їхніми найманцями там, де не повинно бути жодних військ, і звідки відійшли ЗСУ.

В Україні все більше людей розуміють, що йде повзуча капітуляція, і починають протестувати проти неї. На 21 листопада призначено масову акцію під гаслом “Ні капітуляції!” на київському Майдані. Подібні акції вже проводилися декілька разів, ця ж повинна стати наймасовішою. Так принаймні вважають її ініціатори. Адже українці все гостріше відчувають, що країна рухається зовсім не туди, куди хотіла би потрапити більшість її населення. Влада щось продовжує говорити про ЄС і НАТО, проте все виразніше рухається у напрямку Москви. А під Росією ми вже були, причому майже 400 років, і знову прямувати в той глухий кут багато наших громадян зовсім не бажають.

Протестують не лише проти капітулянтських настроїв владної верхівки. Маючи повну владу в своїх руках, Президент та його партія “Слуга народу” спішать реалізувати свої потаємні плани у всіх сферах життя. Вже прийнято в першому читанні закон, який дозволяє продаж землі на умовах, які дають можливість скупити нашу годувальницю лише олігархам, а позбавлені серйозних фінансових засобів мешканці села залишаться ні з чим. Тому вони готові боротися за землю до кінця, і готуються страйкувати.

До загального страйку почали готуватися і профспілки. Провладна партія протягнула у парламенті такий закон про зміни у Трудовому кодексі, який віддає трудовий люд фактично у рабство тим же олігархам. Елементарні права рядових працівників тепер не захищені – хазяї з легкістю можуть звільняти робітників, встановлювати тривалість робочого дня і відпуски на власний розсуд. Профспілки, які призначені  захищати  права своїх членів, вирішили закликати українців до загального страйку і формують страйковий комітет.

До протесту долучаться також дрібні й середні підприємці. Вони невдоволені нововведеннями, що запроваджують депутати від провладної партії. Підприємці вважають, що влада свідомо знищує дрібний і середній бізнес, щоб той не складав конкуренції олігархам. Парадокс ситуації полягає в тому, що багато представників цієї категорії населення повірило “новим обличчям” і віддало свої голоси за них. Голосували вони проти “старих брехунів при владі”, а отримали нових…

І чимало вчителів повірило обіцянкам  отих самих “нових облич”. Сподівалися отримувати зарплати по 4 тисячі доларів на місяць, а замість цього дізналися, що влада закриватиме багато шкіл і 20 тисяч вчителів залишаться без роботи. Педагоги вже виходили на масштабні акції протесту, і цілком вірогідно, що підтримають і нові виступи. Організатори загального страйку вважають, що в ньому може взяти участь до 20 мільйонів чоловік – це величезне число. Правда, засоби масової інформації не спішать повідомляти громадськості, як іде підготовка до такої широкомасштабної акції. Влада поступово бере під свій контроль ЗМІ, вона тихцем готує закони, що виразно обмежать свободу слова в Україні. Швидкість таких змін не випадково настільки велика: суспільство не встигає в них розібратися й відреагувати належним чином, а владі того й треба. У новий рік вона хоче увійти, керуючи вже іншою країною, ніж та, що була ще недавно. Замість України  має бути типова Малоросія.

Ігор Буркут, політолог, історик, публіцист.